Мешканці Херсонщини, що вимушено покинули свої домівки, діляться історіями виживання. Тетяна Ковінькова з Берислава згадує жах окупації у 2022 році, коли російські військові заглядали у двори, а село залишилося без базових комунікацій. Ірина Дробиш, також з Берислава, розповідає про постійний тиск, нестачу продуктів та ліків, а також страх бути звинуваченою за проукраїнську позицію.
Зараз Ірина Дробиш очолює «Містечко Хансена», де понад 300 родин з окупованих територій починають нове життя. Вона наголошує на важливості комплексної підтримки: від медичних оглядів та влаштування дітей до шкіл до співпраці з фондами, що надають їжу. Багато переселенців прибувають без будь-яких заощаджень чи речей, потребуючи негайної допомоги.
Ситуація в Олешківській громаді, яка перебуває під окупацією з початку повномасштабного вторгнення, є критичною. За словами начальниці МВА Тетяни Гасаненко, з понад 40 тисяч мешканців, що проживали тут до 24 лютого 2022 року, залишилося лише близько 7 тисяч. Фактично п’ять з тринадцяти населених пунктів громади зруйновані, а дороги до них постійно прострілюються.
Після теракту на Каховській ГЕС Олешки вже майже чотири роки залишаються без електроенергії, газу та водопостачання. Мешканці громади виживають без продуктів та медичної допомоги. Дорога до Скадовська, необхідна для оформлення соцвиплат, відома як «дорога смерті» через постійні атаки. Місцева лікарня надає лише хірургічну допомогу, що призводить до смертей від крововтрат та інших причин.
Джерело: Суспільне Херсон