Зображення: Суспільне Херсон
Відвага під обстрілами: як херсонські будівельники лагодять житло у “червоній зоні”
У прибережних районах Херсона, де щоденно лунають вибухи та над дахами кружляють російські дрони, продовжують жити люди. Саме до них регулярно їздить 58-річний місцевий мешканець Олег разом зі своєю невеликою бригадою, щоб відновити пошкоджені російськими обстрілами будинки. Їхня робота — це не просто ремонт, а щоденна боротьба за збереження домівок тих, хто попри небезпеку залишається у так званій “червоній зоні”.
Робота під постійною загрозою
Олег та його команда перекривають пошкоджені дахи та забивають вибиті вікна. Працювати доводиться швидко, під постійні звуки дронів та з усвідомленням високого ризику. Кожне підняття на дах може стати останнім, але потреба допомагати людям переважає страх.
“Чи страшно мені? Страх є, але я все одно їжджу, бо треба. І військовим також страшно, але ж вони захищають нас. Страх у кожного свій”, — ділиться своїми думками Олег, який за фахом є будівельником.
До початку повномасштабного вторгнення він мав велику бригаду, яка зводила та ремонтувала будинки. Сьогодні від того колективу майже нічого не залишилося, адже більшість його колишніх колег пішли захищати країну. Тому Олег зібрав нову команду — чотирьох чоловіків віком від 58 до 60 років, яку він жартома називає “командою пенсіонерів”. Саме вони вирушають туди, куди не доїжджають ні волонтери, ні комунальні служби, щоб ліквідовувати наслідки обстрілів.
Оперативність та “конструктор” для ремонту
За словами Олега, ключовими аспектами їхньої роботи є оперативність та швидкість. Необхідно постійно контролювати небо, адже дрони є невід’ємною частиною повсякденної загрози.
- Небезпека з неба: “Працюєш на даху, чуєш звук і піднімаєш голову, а над тобою кружляє дрон. Ми всі зістрибуємо, ховаємося. А потім знов піднімаємося і продовжуємо ремонтувати. І оце може бути по кілька разів поки ми працюємо. Від цих стрибків ноги болять”, — розповідає Олег про щоденні реалії.
- Підготовка матеріалів: Перш ніж виїхати на об’єкт, Олег протягом двох-трьох днів проводить підготовчі роботи. Він виїжджає на місце, робить заміри, а потім вдома нарізає необхідні матеріали. “Тобто підготовлюю, щоб все оперативно зробити на даху. Такий конструктор виходить у нас. Так само і вікна забиваємо. Вдома вирізаю по розміру плиту”, — пояснює він особливості підходу.
Чоловік зазначає, що чим ближче до річки, тим масштабніші наслідки обстрілів — майже кожен будинок або пошкоджений, або повністю зруйнований. Проте, попри смертельну небезпеку, люди продовжують залишатися у цих районах.
“Мало, але вони є. І я вважаю, якщо там живе хоч дві-три людини, то туди треба їздити. Вони ж ходять в магазини, у дворі щось роблять. Люди не хочуть все кидати, та й виїжджати їм немає куди”, — аргументує Олег свою мотивацію.
Особистий приклад та допомога ЗСУ
Сам Олег також живе у районі, який цілодобово обстрілюється російськими військами. Його будинок неодноразово зазнавав пошкоджень від ударів, а кількість снарядів, що влучали поруч, він вже й не може порахувати. На його вулиці залишається ще четверо людей, яким, як і іншим мешканцям “червоної зони”, періодично доводиться ліквідовувати наслідки атак.
“У мене така робота специфічна. Мене знаходять, мені платять, я роблю все. З кожного замовлення — це обовʼязкове правило моє — значну частину грошей я передаю волонтеру, який організував виробництво маскувальних сіток. Я сам не воюю, але я хочу допомагати нашим військовим”, — підкреслює чоловік свою громадянську позицію.
Раніше Херсонська міська військова адміністрація повідомляла про розширення зони обов’язкової евакуації родин з дітьми через постійні російські обстріли. Ситуація залишається складною і в мікрорайоні Корабел, де, попри небезпеку, ускладнену логістику та відсутність комунальних послуг, досі проживає близько 200 людей. І саме такі люди, як Олег та його команда, допомагають їм виживати у цих надзвичайно важких умовах, відновлюючи зруйноване та даруючи надію.
За матеріалами: Суспільне Херсон