Зображення: Суспільне Херсон
218 мешканців Херсонщини живуть з ампутаціями: історії незламності
Станом на березень 2026 року, через безперервні обстріли з боку російської армії, на правобережжі Херсонської області 218 людей отримали травматичні ампутації кінцівок. Ці цифри, оприлюднені обласною військовою адміністрацією, відображають трагічні наслідки війни, що щодня калічить життя мирних мешканців та захисників України. За кожною цифрою стоїть особиста історія болю, втрати та, водночас, неймовірної сили духу. Ми поспілкувалися з людьми, які пережили ампутації, щоб дізнатися, як вони адаптуються до нового життя, долають виклики реабілітації та знаходять у собі сили рухатися далі. Серед наших героїв – волонтер, військовий та підприємиця, кожен з яких на власному прикладі демонструє, що життя після втрати кінцівки можливе, хоча й вимагає надзвичайних зусиль.
Волонтер Олександр Сенський: шлях від поранення до навчального протеза
Олександр Сенський, волонтер Дніпровської районної організації Товариства Червоного Хреста України в Херсоні, зараз проходить складний, але впевнений період адаптації до навчального протезу. Його історія почалася в березні 2025 року, коли російський дрон атакував чоловіка у прибережній частині Херсона. Олександр вирішив на велосипеді поїхати до свого будинку, аби перевірити його стан.
«Був дрон-«ждун», і він різко піднявся і мене помітив. Мені просто не було куди заховатися, там всюди паркани. І я кинув той велосипед і забіг в якесь місце, в яке думав, що можна там заховатися. А там – глухий кут. Став біля паркану, і в той момент був «скид». Я відключився десь на секунди три. Дивлюся – лежу. У мене була аптечка і турнікет. Я з цією ногою, що залишилась, доповз до велосипеда відразу і дістав турнікет», — згадує Олександр про той фатальний день.
Після поранення на Олександра чекали ампутація ноги, чотири місяці лікування в одному з медичних закладів Херсона, численні повторні операції та тривалий процес реабілітації. Спочатку він вчився ходити з милицями, потім – з навчальним протезом, який отримав у Харкові. Там же, у Червоному Хресті, він проходив інтенсивні фізичні вправи.
«Було місце у Харкові у Червоному Хресті, і я поїхав туди на реабілітацію та на протезування. Там я займався фізичними вправами: робив гімнастику для однієї ноги, для другої, качав прес. Це було важко, але з часом звик, і потім почав працювати на тренажерах. У Харкові мені зробили навчальний протез», — розповідає волонтер, додаючи, що через три місяці йому знову потрібно буде відвідати Харків для корекції та виготовлення постійного протезу.
Зараз Олександр продовжує використовувати навчальний протез. Він пояснює, що культя після поранення поступово зменшується, що вимагає періодичної заміни або підгонки гільзи протезу. Незважаючи на всі труднощі, чоловік знайшов у собі сили повернутися до роботи в команді Червоного Хреста, де допомагає іншим. «Надходить допомога з Червоного Хреста, і ми видаємо. Припустимо, коробки з провізією, коробки з хімією. Те, що маємо. Або люди приходять теж похилого віку — треба і милиці, і палиці. По-перше, у мене виходу іншого немає. І треба звикати до того, що маємо, те й маємо. Якось так. Просто треба не опускати руки і триматися», — наголошує Олександр Сенський, надихаючи своїм прикладом.
Військовий Михайло: повернення на службу після важкого поранення
Історія військовослужбовця 406-ї окремої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Олексія Алмазова на ім’я Михайло також є свідченням незламності українських захисників. Він служить на Херсонському напрямку з 2019 року. Важке поранення, що призвело до ампутації ноги, Михайло отримав наприкінці грудня 2023 року.
«Я отримав поранення після прильоту снаряда 152 калібру. Я був при свідомості й одразу наклав собі турнікет, але нога була майже повністю відірвана, і йшла сильна артеріальна кровотеча. Я намагався затягнути турнікет, але мені вже не вистачало сил. Тоді підійшов мій побратим Іван і допоміг мені. Можна сказати, він мене врятував», — згадує Михайло про події того дня.
Через рік після отримання поранення та ампутації, Михайло зміг стати на протез. Цей крок став переломним моментом у його реабілітації. Завдяки власній волі та підтримці, він повернувся до служби, продовжуючи захищати Україну, демонструючи неймовірну силу духу та відданість військовій справі. Його приклад надихає багатьох, доводячи, що навіть після найтяжчих втрат можна знайти сили для боротьби та повернення до повноцінного життя.
За матеріалами: Суспільне Херсон