Зображення: МОСТ
Херсонський суд виніс заочний вирок росгвардійцю за катування мирного жителя
Херсонський міський суд заочно визнав винним військовослужбовця Національної гвардії РФ Романа Попова у катуванні мирного жителя під час окупації міста. Йому призначили 12 років позбавлення волі. Цей вирок, про який повідомляє видання “ІРС-Південь”, став черговим кроком у притягненні до відповідальності за воєнні злочини на деокупованих територіях.
Деталі злочину та роль окупанта
Згідно з матеріалами справи, російські військові після захоплення Херсона облаштували ізолятор тимчасового тримання №1 на вулиці Теплоенергетиків як місце для незаконного утримання та тортур цивільних осіб. Одним із постраждалих став місцевий підприємець, якого викрали 13 серпня 2022 року в центрі міста.
Під час затримання чоловіка жорстоко побили, а потім доставили до захопленого ізолятора. Там його допитували, вимагаючи інформацію про українських військових та правоохоронців. Коли підприємець не надав «потрібних» відповідей, тортури посилилися. До знущань був безпосередньо причетний 25-річний Роман Попов, стрілець одного з підрозділів Росгвардії з Ростовської області РФ. Слідство встановило, що він разом з іншими окупантами застосовував до потерпілого електричний струм і брав участь у сексуальному насильстві.
Чоловіка утримували під тортурами кілька тижнів. Його звільнили лише після того, як родина виплатила викуп у розмірі 100 тисяч гривень. Важливим доказом у справі стало те, що потерпілий зміг упізнати одного зі своїх катів.
Контекст воєнних злочинів на окупованих територіях
Цей вирок є частиною ширшої картини злочинів, скоєних російськими окупаційними силами на захоплених територіях України. Створення розгалуженої мережі катівень, місць незаконного утримання та фільтраційних таборів було систематичною практикою російської армії та спецслужб у містах, що опинилися під їхнім контролем. Метою таких дій було не лише вибивання інформації, як у випадку з херсонським підприємцем, але й залякування місцевого населення, придушення будь-якого опору та встановлення жорсткого контролю. Подібні практики, що включають фізичні та психологічні тортури, сексуальне насильство, є прямим і грубим порушенням усіх норм міжнародного гуманітарного права, зокрема IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Українські правоохоронні органи та міжнародні партнери активно документують ці злочини, щоб забезпечити притягнення винних до відповідальності на всіх рівнях.
Що це означає для правосуддя?
Заочний вирок Роману Попову, хоча і винесений за його відсутності, має значне символічне та юридичне значення для України. Він підтверджує принципи невідворотності покарання за воєнні злочини, навіть якщо винний наразі перебуває поза досяжністю українського правосуддя. Такі рішення є важливим інструментом для фіксації фактів злочинів і формування юридичної бази, яка може бути використана для міжнародного розшуку, екстрадиції та притягнення винних до відповідальності в майбутньому. Це також чіткий сигнал для інших окупантів, що їхні дії не залишаться безкарними. Для постраждалих, як і для херсонського підприємця, такі вироки є підтвердженням того, що їхні свідчення мають вагу, а національна правова система працює над відновленням справедливості, попри складні умови поточної війни. Це крок до визнання їхнього болю та забезпечення правової сатисфакції.
Динаміка притягнення до відповідальності
Правоохоронні органи України послідовно документують факти катувань, незаконного утримання та інших злочинів проти цивільного населення на тимчасово окупованих територіях. Від початку повномасштабного вторгнення порушено тисячі кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, що свідчить про їхній масовий та системний характер. Вирок Попову не є поодиноким випадком: це вже не перший випадок, коли на Херсонщині виноситься заочний вирок за подібні злочини. Раніше, наприклад, повідомлялося про засудження співробітника ФСБ, який також був причетний до катувань мирних громадян. Ці вироки підкреслюють рішучість української правової системи притягувати винних до відповідальності, використовуючи всі доступні механізми, навіть в умовах триваючої агресії та складнощів доступу до окупованих територій. Це формує важливий прецедент для майбутніх судових процесів.
За матеріалами: МОСТ