Служба на окупантів: Справа херсонця, який охороняв захоплену залізницю
Херсонська обласна прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт стосовно місцевого мешканця, якого підозрюють у добровільному зайнятті посади в незаконному воєнізованому формуванні під час окупації міста. Цей випадок вкотре підкреслює рішучість української правової системи притягувати до відповідальності осіб, які співпрацювали з агресором.
Окупація Херсона та стратегічні об’єкти
Після повномасштабного вторгнення Росії та тимчасової окупації Херсонщини, російські війська активно намагалися встановити свій контроль над усіма аспектами життя регіону. Особливу увагу окупанти приділяли стратегічно важливим об’єктам інфраструктури, зокрема залізниці. Контроль над залізничними шляхами дозволяв їм забезпечувати логістику для своїх військ, перевозити техніку та ресурси, а також зміцнювати свою незаконну владу.
Саме для забезпечення охорони таких об’єктів та підтримки окупаційного режиму створювалися різноманітні незаконні формування. Ці структури, як правило, діяли під виглядом “державних підприємств” або “відомчої охорони”, але по суті були інструментами російської окупаційної адміністрації.
Роль обвинуваченого у незаконному формуванні
Згідно з матеріалами слідства, у червні 2022 року, коли Херсон перебував під окупацією, обвинувачений добровільно приєднався до одного з таких формувань. Він обійняв посаду так званого «начальника караулу», а згодом – «стрілка» у незаконно створеному окупантами «отряде военизированной охраны Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога».
На цих посадах чоловік не лише виконував вказівки окупаційного керівництва, але й активно сприяв функціонуванню цієї незаконної структури. Його дії, що включали дотримання російських протоколів та виконання злочинних наказів, були спрямовані на підтримку та становлення незаконної влади агресора на тимчасово окупованій території України. Це безпосередньо суперечить національному законодавству та інтересам української держави.
Правові наслідки колабораціонізму
Дії обвинуваченого кваліфіковані за частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, а також у незаконних воєнізованих або збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території.
Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Досудове розслідування у цій справі здійснювало Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі за оперативного супроводу Управління Служби безпеки України в Херсонській області. Це свідчить про системну роботу українських правоохоронних органів щодо виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які пішли на співпрацю з окупантами.
Принцип презумпції невинуватості
Важливо зазначити, що відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей принцип є наріжним каменем демократичної правової системи та гарантує справедливий судовий розгляд.
Справа херсонського мешканця є одним із багатьох прикладів того, як Україна послідовно документує та розслідує злочини, вчинені під час окупації, та притягує до відповідальності тих, хто підтримував ворога. Це демонструє незворотність покарання за колабораціонізм і важливість відновлення справедливості для всіх постраждалих регіонів.